Куп'янськ - третя столиця України


КУП’ЯНСЬК — місто обласного підпорядкування Харківської області, райцентр. Розташований на р. Оскіл (приток Сіверського Дінця, басейн Дону), за 124 км від Харкова. Залізничний вузол, тут функціонує митниця та ліцензійний митний склад. Нас. 31,5 тис. осіб (2004).

Перше поселення на території Куп’янська відоме з 1655. Це була козацька слобода під назвою Купенка чи Купчинка у складі Харківського полку. Приблизно в той же час тут була збудована дерев’яна Свято-Покровська церква. Відомості про час заснування слободи містяться в «Екстракті про слобідські полки» 1734. Купенка розвивалася як форпост для захисту південних кордонів Росії від татарських набігів. Наприкінці 17 ст. тут існувала вже добре укріплена фортеця з 7-ма бастіонами. Від 1685 (і до 1765) — сотенне містечко Ізюмського полку. 1705 тут було збудовано дерев’яну Свято-Миколаївську церкву. Після ліквідації слобідських козацьких полків (1765) Купенка стала центром комісарського управління Ізюмської провінції, деякий час мала назву Купенськ. Від 1780 — повітове місто Воронезького намісництва. 21 вересня 1781 указом імп.Катерини II був затверджений герб міста. В «Полном собрании законов Российской империи» за 1781 місто ще називалося Купенськом, а в 1786 отримало сучасну назву. Ця назва зафіксована на «Плане города Купянска Харьковского наместничества», затвердженому 1786 імператрицею Катериною II.

Від 1796 місто входило до Слобідсько-Української губернії, мало населення 3,5 тис. осіб, переважно це були військові та їхні сім’ї. 1807 було відкрито Куп’янське просвітницьке училище, а 1819 — Куп’янське духовне училище. 1822 був освячений храм Покрови Пресвятої Богородиці. Щорічно в місті проводилися 3 ярмарки. Від 1835 К. — у складі Харківської губернії. 1886 в ньому почало діяти Олександрівське ремісниче училище. На той час тут працювали маслозавод, фабрика з виготовлення свічок та 3 цегляні заводи. Промисловий розвиток міста прискорився у зв’язку з будівництвом залізниці Балашов—Харків (1895). Неподалік міста звели залізничний вузол, поряд з ним виникло поселення Куп’янськ-Вузлова. За Всеросійським переписом населення 1897, загальна кількість мешканців, приписаних до Куп’янська, складала 6893 особи (з них міських жителів — 2609; селян — 3504, дворян — 417, духовенства — 159, купців — 72). 1904 в місті був зведений вапняковий завод. 1911 біля станції Куп’янськ-Заводська став до ладу силікатний завод.

У січні 1918 у місті було встановлено радянську владу, з травня до грудня цього ж року тут за підтримки нім. військ урядували представники гетьманату. Від липня 1919 в місті стояли військові частини Збройних сил Півдня Росії, у грудні цього ж року їх вибили червоноармійці Першої Кінної армії під командуванням С.Будьонного й у місті знову було встановлено радянську владу.

1923—30 Куп’янськ був центром Куп’янської округи, з 1923 — райцентр. Від 1932 — у складі Харківської області.

У 1930-х рр. на базі перетвореного (1919) на профтехшколу Олександрівського ремісничого училища та відкритої 1923 сільсько-господарської школи було створено автотранспортний технікум. 1937 почав діяти Куп’янський цукровий завод.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з жовтня 1941 до червня 1942 тут розміщувався Харківський обком КП(б)У та Харківський обласний військкомат, діяла оперативна група ЦК КП(б)У. Три дні був столицею України. Від 24 червня 1942 до 3 лютого 1943 місто було окуповане військами вермахту. Гітлерівці розстріляли в місті 71 особу.

Невдовзі після визволення міста військами Червоної армії його господарське життя почало швидко розвиватися.

1955 на базі Куп’янських механічно-ремонтних майстерень було створено Куп’янський машинобудівний завод. 1963 неподалік міста (за 15 км) почалося будівництво ливарного заводу (філіалу Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот»), і вже 1966 завод почав діяти.

На початку 21 сторіччя в місті працювали, зокрема, ВАТ «Машинобудівний завод», ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат», ВАТ «Куп’янський ливарний завод».

У місті народилися поет і художник С.Волчков, художник Д.Чорний, тут жили і працювали етнограф П.Іванов, засновник українського професійного театру М.Л.Кропивницький, письменники С.Сергєєв-Ценський та О.Вишня, санітарка, Герой Радянського Союзу й володарка відзнаки Міжнародного Червоного Хреста — медалі «Флоренс Найтингейнл» — М.Шкарлетова.

Бібліографічне посилання: Я.В. Верменич.. КУП’ЯНСЬК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kupyansk

Герб Купянщины


Город Купянск расположен у реки Купянка, откуда и происходит его название. Заселен первыми поселенцами в 1655 году, когда была основана слобода Купенка и относилась к Харьковскому полку.

Слобода располагалась на правом берегу реки Оскол и по обе стороны речки Купенки.

До 1685 года — Купянск был сотенный городом сначала Харьковского, после 1685 года — Изюмского слободских казачьих полков.

Существует такая версия о происхождении названия города. Лексемы «купецкий», «купчинка» происходят от общеславянского существительного «купец». Эти предположения нельзя принять за окончательные выводы. Тем не менее, это очень интересная версия. «Известно, что все эти названия заимствованы с романо-германских языков (готский язык: Коироп — «торговать», древненемецкая: Kaufon и современная немец-кая Каufen, кауро — «собственник заезда»). Индоевро-пейские корни «kaup» и «коuр» в словах «купить», «купать» образовали глагольные формы, которые указывая на процесс действия, есть образцом грамматической омонимии (покупать — покупать что-то, покупать — купать кого-то).» Эта двусмысленность в давнем языке наталкивает на мнение, которое, кроме понятия, связанного с куплей — продажей, существует еще и понятие, связанное с обрядовой символикой, а именно с чрезвычайно древними языческими обрядами Купайли. Возможно, что и речка Купянка была причастна к этому языческому действу.

В 1780 году город Купянск вошел в состав Воронежского наместничества, поэтому в верхней части герба Купянска изображен герб города Воронежа, как центрального наместнического города, а в нижний — герб уездного города. Основное поле купянского герба — золотое, которое в гербах России символизировало богатство, справедливость, великодушие. На золотом поле изображена фигурка сидящего байбака, символизирующая большое количество этих зверьков в окрестностях. Этот герб был утвержден указом Екатерины ІІ от 21 сентября 1781 года.

В «Историко-статистическом описании Харьковской епархии за 1858 год» дается характеристика герба города Купянска.

«Герб города — байбак в золотом поле — символ степняков. Жители Купянска имеют свои особенности, которые состоят в том, что значительная часть прихожан купянских храмов живут по хуторам, придерживаясь добродушия степных жителей.»

Еще один документ — «Указ царей Ивана Алексеевича и Петра Алексеевича» за 1683 год, в котором дается перечень городов и слобод по речке Оскол. Среди них указан: «Купецкий».

Название «Купенка» — чисто географического происхождения, просуществовала до 1765 года, пока в документах «Изюмского слободского казачьего полка» появилось название «Купенск». Прошло почти 100 лет, на протяжении которых просуществовало название «Купенка», одно из первых названий города.

В «Полном собрании законов Русской империи» Екатерины ІІ за 1781 год, когда утверждался герб города, наш город был названный «Купенском».

И только, просуществовав как город Купенка 30 лет, с легкой руки Екатерины ІІ, в 1786 году город получил свое современное название — «Купянск».

Это название красуется на «Плане города Купянска Харьковского наместничества», утвержденному Екатериной ІІ 20 апреля 1786 года.

С 1797 года Купянск становится уездным городом Слободско-Украинской, а впоследствии — Харьковской губернии. Соответственно у города сменился и герб.

В 1863 году Б. Кене разработал проект нового герба города Купянска: «В золотом щите черный сидящий сурок. В вольной части герб Харьковской губернии. Щит увенчан серебряной башенной короной о трёх зубцах и окружён золотыми колосьями, соединёнными Александровской лентой». Проект не утверждён официально.

Герб советского периода был утвержден 22 мая 1970 года. В красном поле — лазоревый правый боковик. В боковике — колосья и крылатое колесо. В щите — сектор силиконовой втулки.

29 декабря 2000 года решением сессии городского совета Купянска утвержден новый герб города по проекту Ю. Пискарева:

«Щит пересечен, в верхнем зеленом поле перекрещенные золотой рог изобилия с плодами и золотой жезл с серебряными крылышками, перевитый двумя серебряными змеями, в нижнем золотом поле сидящий сурок.

Фактически, восстановлено использование элементов герба города конца XVІІІ в. В верхнем поле — харьковский знак (рог благосостояния и кадуцей), что указывает на административное подчинение Купянска. Сурок был характерным представителем местной фауны».

Байбак.Ру

Памятник семье сурков в пгт Купянск-Узловой
Памятник семье сурков в пгт Купянск-Узловой

Флаг Купянщины


Современный флаг Купянского района утверждён районой Радой 29 декабря 2002 года. Это полотнище, состоящее из горизонтальных малиновой, жёлтой и синей полос, на более широкой малиновой полосе, у древка, изображён герб района. В книге "Украина. Гербы и флаги" почти точно такой же флаг (только с изображением герба в середине верхней малиновой полосы) назван гербом города Купянска, а с изображением того же герба у древка - флагом Купянского района. Для обоих дана одинаковая дата утверждения решением гор- и райсовета - 29 декабря 2000 года. Більше інформації можна знайти тут у розділі "Символіка Куп'янська"

Гимн Купянщины


текст - В.Курилов, М.Кукса,

музыка - В.Серпокрыл, В.Лысенко-Шапка

 

Несе потiк Оскiл вiками чинно,

Шумлять гаiї, квiтують воронцi...

Слобiдський край - тут наша Куп'янщина,

Земля козацька прадiдiв-творцiв.

 

Приспiв:

Шануємо герб iсторичний,

Святу свою землю i стяг.

Наш Куп'янськ любимий, величний

Хай славиться й квитне в вiках!

 

Бiда не раз гнiтила мiсто рiдне,

Дай, Боже, щоб назавжди зникло зло,

Бо за життя щастливе, вiльне, гiдне

Людей немало в землю полягло.

 

Дiди й батьки зробили так богато,

Їх естафету нам тепер нести.

Усiх нас кличе Україна - мати

Ростить нащадкiв i вперед вести.

 

Тебе, як ненку, Куп'янщино, любим,

Буяй же так, немов весняний цвiт!

Ми, куп'янчани, працьовитi люди,

Нам все пiд силу: ми - козацький рiд!

Радимо прочитати: