Історія смт Ківшарівка


Ківшарівка — селище міського типу Харківської області, підпорядковане місту Куп'янськ.

Населення за переписом 2001 року становить 20 729 (9652/11077 ч/ж) осіб — найбільше селище міського типу в Україні.

Селище міського типу Ківшарівка розміщене на лівому березі річки Оскіл, вище за течією на відстані 1,5 км розташований смт Куп'янськ-Вузловий, нижче за течією на відстані 7 км розташоване село Глушківка, на протилежному березі — село Осиново. По селищу протікає пересихаюча річечка «Дубівка», вище за течією якої примикає село Новоосинове. Поруч проходить залізниця, станція Роз'їзд Ківшарівка. До селища примикають великі лісові масиви.

Над зеленими верхівками сосен, по­ряд з широкими хлібними полями, що розкинулись на схід від Куп’янська, височіють дев’ятиповерхівки. Поряд менші за зростом п’ятиповерхові будин­ки, які свого часу здавалися велетнями поряд з хатинами непримітного тутеш­нього села.

Ківшарівка! З кінця шістдесятих років по-новому зазвучала ця назва і влила­ся в мелодію сучасного міста. Швидкими темпами зводились новітні будинки для працівників потужного ливарного за­воду та будівля соціальної сфери підприємства. Сестра-ливарниця нашого міс­та — Ківшарівка символізувала черговий період оновлення Купянська. Бо на його вулицях (вул. 1-го Травня, вул. Леніна) також розгорнулися масштабні будівель­ні роботи. Мікрорайони площі Жовт­невої, «Ювілейний» зростали разом

з І та II мікрорайонами Ківшарівки. Розвиток се­лища куп’янських ливарників тривав на єдиному подиху разом з КЛЗ: від першої відливки, отри­маної 10 вересня 1966 року, до пуску комплексу ливарних цехів 3-4 та освоєння найсучасніших ливарних технологій у вісімдесятих роках.

Докорінні зміни у промисловій, соціальній сферах Куп’янська започаткувалися з будівни­цтвом і впровадженням нових потужностей ливарного заводу. У 1962 році на землях Курилівської сільської ради проведено розбивку території під нове підприємство, з наступного року тут почалося будівництво цехів Куп’янського ливарного заводу, тоді — філіалу Харківського заводу «Серп і молот». Першу плавку металу на заводі проведено у вересні 1966 року. Розгорнули діяльність цех порошкової металургії, цех точного литва. Підтримувалося ливарне виробництво багатьма допоміжними цехами: котельно-монтажним, ремонтно-механічним, модельним, електроремонтним, допоміжних матеріалів та іншими. Вони мали обладнання і персонал, що дорівнювали невеликим під­приємствам. КЛЗ підтримувала потужна енер­гетична та комунікаційна база: енергетичний, теплосиловий, опалювально-вентиляційний цехи, цехи водозабезпечення та очисних спо­руд; для перевезень були створені цех безрей­кового транспорту (автотранспортний) та цех залізничного транспорту; для впорядкуван­ня приміщень — ремонтно-будівельний цех та інші. Будівництвом виробничих приміщень та житлових будинків заводу опікувалися два будівельних управління, що входили до трес­ту «Промбуд-3», завод залізобетонних виробів № 11, управління механізованих робіт № 10 та інші будівельні спеціалізовані підприємства.

Залізничні вантажі надходили через розташо­вану поблизу станцію Курилівка, яка була зна­чно розширена. Практично всі підприємства Куп’янського залізничного вузла та будівель­ні підприємства міста виконували завдання для розвитку та забезпечення діяльності КЛЗ.

Тисячі людей з усього Радянського Союзу приїхали на будівництво заводу, а пізніше за­лишились на ньому працювати. Для забезпе­чення житлом працівників КЛЗ у декількох кілометрах від заводу, на місці невеличкого ху­тора, було закладено селище ливарників — Ківшарівка, яке почало розростатися швидкими темпами. Селище створене в 1970 році шляхом об'єднання сіл Притулова, Заборівка і Ківшарівка. Зводилися житлові будинки, шко­ли, дитячі садки, заводська медико-санітарна частина, згодом побудували великий Палац культури, фізкультурно-оздоровчий комплекс. Наприкінці 80-х — початку 90-х років у Ківшарівці мешкало близько 23 тисяч чоловік.

Розпад СРСР призвів до розриву економіч­них зв’язків між підприємствами, які тепер знаходилися в різних новостворених країнах. Це стало основною причиною глибокої еко­номічної кризи, яка не оминула й Ківшарівку. Важкими для неї та її мешканців були 90-ті роки минулого сторіччя. Пам’ятником колишньої величі та могутності Радянського Союзу стоїть порожній ливарний завод. Але поряд уже починається нове життя. На­самперед, з’явився новий соціальний проша­рок — підприємці, які у важкі часи не лише зна­йшли роботу для себе, аде й надали її іншим. Люди працюють та живуть, а з ними живе й наше селище.

Нині у селищі ливарників також знаходиться сучасний медичний комплекс, просторий Палац культури, що названий ім’ям колишнього директора ли­варного заводу В.І. Кошелєва, вище професійне училище № 27. Тут сформувався потужний осе­редок майстрів машинобудування та ливарного виробництва. Його духовний та інтелектуальний потенціал допоміг вистояти під час соціально-економічної кризи 90-х років. На допомогу Ківшарівці прийшло місто. Сьогодні Ківшарівка входить до складу міста. Депутати Куп’янської міськради ухвалили рішення про прийняття об’єктів соціальної сфери до міського бюджету. 

Більше інформації можна знайти тут у розділі "Історія Ківшарівки"

Видатні постаті Ківшарівки


Євген Кошовий
Євген Кошовий
  • Кошовий Євген Вікторович «Лисий»[2] (7 квітня 1983, Ківшарівка, Харківської області) — український актор студії «95 квартал», колишній актор КВН.
  • Живолуп Михайло Андрійович — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Командир 126-го гвардійського бомбардувального авіаполку[3] 1-ї повітряної армії Західного фронту, гвардії підполковник.
  • Закопайло Максим Олександрович — молодший сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни 2014 року.
  • Савлепов Антон Олегович — учасник групи «Квест Пістолс» (англ. Quest Pistols).
  • Бобров Олександр Миколайович — тренер в дитячо-юнацькому футболі Росії. Працював в Академії імені Юрія Петровича Конопльова (Самарська область) і в Футбольної школі «Чертаново» (Москва). Трагічно загинув 8 березня 2011 року в рідному місті.
  • Анікєєв Юрій Володимирович — український спортсмен, спеціалізується на грі в шашки. Міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту України. Чемпіон світу 2004 року з бразильських шашок, чемпіон Європи 2005 року в бліці з міжнародних шашок, багаторазовий чемпіон України з міжнародних шашок. (Вікіпедія)