Библиотека - родителям


Скачать
Памятка для родителей
Задание на лето.rar
Заархивированные данные 344.3 KB
Скачать
Памятка для родителей
Поради батькам.rar
Заархивированные данные 9.8 MB

Користь письменницької праці для дітей

Підлітковий вік зазвичай характеризується «нестачею» чого-небудь. Підлітки можуть почувати себе недостатньо хорошими, розумними, привабливими. У той же час вони намагаються розібратися, хто вони, де збираються знайти своє місце в житті і яким чином будуть до цього йти. Це час роздумів над великою варіабельністю різних видів життєвого шляху.

У своїй книзі «Напишіть, де ви знаходитесь» авторка Керін Міррен-Голдберг, доктор філософії, бережно проводить підлітків через весь складний лабіринт періоду юності за допомогою письменницької праці як засобу самопізнання та зцілення.

У чому ж полягають переваги підлітків, які вирішили доторкнутись до паперу витонченим пером? Міррен-Голдберг перераховує такі:

Самопізнання. Письмовий виклад думок допомагає підліткам дізнатися, хто вони. Як стверджує Голдберг: «Це дозволяє краще зрозуміти себе і своє місце у світі».

Любов до себе. «Письменництво народжує почуття глибокої самоповаги і почуття виконаного обов'язку», - акцентує вона.

Набуття свого власного голосу. «Процес письмового вираження своїх поглядів, своєї позиції, емоцій дозволяє висловитися без будь-яких фільтрів, блоків та обмежень, які можуть виникнути в розмові з людьми у тому випадку, якщо ви хотіли про щось попросити або уникнути певної теми, продуктивно взаємодіяти, вразити або просто втекти», – пояснює Голдберг.

Отримання відповідей. Письменницька праця заохочує підлітків зазирнути всередину себе. «Тому що письменництво змушує вас посидіти та подумати, а це може бути ефективним способом знайти відповіді на важливі життєві питання», – каже Голдберг.

Набуття творчого потенціалу. Письменництво занурює у творчий процес. Експерти солідарні в тому, що, якщо практикуватися знову і знову, то дані творчі навички перемістяться і в інші сфери життя.

Розпізнавання емоцій. Юнацькі почуття дуже інтенсивні. Часто підлітки не впевнені в тому, як слід їх правильно приборкувати. «Писати – це безпечний спосіб звільнити свої почуття, дослідити їх і почати справлятися з ними», – розповідає Голдберг.

Писати для повноти життя. Як і будь-який інший вид мистецтва, письменницька праця – це спосіб, що дозволяє підліткам з'єднатися зі світом. Він може допомогти їм відчути себе більш залученими і зацікавленими життям. «Процес написання може примусити відчувати себе більш живим», – стверджує автор.

Записувати мрії. Голдберг каже, що за допомогою письменництва підлітки можуть виявити свої справжні мрії, а не задовольнятись тими, які їм нав'язують інші люди. «Ви можете думати про мрії, роздумувати над тим, що треба зробити, щоб вони стали реальністю, а також над тим, що можна зробити, щоби почати здійснювати їх прямо зараз. Там же ви можете розписати й весь ваш шлях до цього».

Письменництво може служити і як заземлення підвищеної емоційності підлітків, які іноді відчувають розгубленість, невпевненість, роздратування й навіть втрату. Таким чином вони можуть отримати відповіді на свої запитання й навіть несподівано поставити перед собою нові, про які раніше й не підозрювали. Це цінно як інструмент планування майбутнього і як спосіб дізнатись, оцінити й навіть полюбити себе. Усе, що необхідно, – це взяти блокнот і ручку.

Ось пара письмових вправ, які допоможуть вашому підлітку зібратись:

  • Виберіть тему – домашні тварини, відпочинок чи сімейні спогади. Постарайтесь підібрати тему, не занурену в суперечку або негативні емоції. Нехай ваш підліток напише про якийсь рід діяльності з точки зору своєї матері або батька. Батьки в той же час можуть написати про активність з точки зору їх підлітка. Обміняйтесь написаним і детально проаналізуйте відмінності в думках і поглядах. Це допоможе батькам і підліткам набути більш глибокого розуміння один одного, не наступаючи на психологічно вибухонебезпечну територію.
  • Що вас засмучує? Наприклад, нехай ваш підліток напише лист президенту, пояснивши своє розчарування і зробивши пропозиції про покращення ситуації, що склалась.

Як допомогти дитині знайти своє покликання

Усі ми хочемо, щоб наші діти мали мету в житті: чи то побудування сім'ї, чи покращення якості освіти в інших країнах. Але, на диво, сьогодні є багато молодих людей, які живуть безцільно. У своїй книзі "Шлях до мети: як допомогти нашим дітям знайти своє покликання в житті" психолог зі Стенфордського університету Вільям Деймон каже про те, що тільки 20 % молоді віком від 12 до 26 років знайшли щось значуще, чому вони хотіли б присвятити своє життя.

Ще 25 % молодих людей "дрейфували", не маючи навіть розпливчастої мети чи якогось плану, щоб виділити для себе якийсь один напрям; решта ж знаходилися приблизно посередині. То що ж це значить – мати мету і як ми можемо врятувати наших дітей від цього дрейфу?

"Мета, – каже Деймон, – складається із двох компонентів: по-перше, це те, що має сенс і значення для самої дитини, а не те, що кимось нав'язується їй. По-друге, це те, що має значення для всього світу. Це не може бути метою, що просто стосується мене, це повинно бути якимось чином залучено у світ, взаємодіючи з ним, намагаючись перетворити його та знайти в цьому сенс своєї значущості". Тобто не бажання змінити світ, а прийняття рішення зробити когось щасливим у результаті своєї роботи.

Річард Вейсборд, викладач Гарвардського університету, у своїй новій книзі "Батьки, якими ми збираємось бути» відобразив те, чого навчився в дітей, а саме ідеалістичного погляду на світ. Використовуючи ідею ідеалізму як «вірування та прагнення до кращого й більш справедливого світу", Вейсборд виявив, що більшість старшокласників хотіли би зробити свій внесок в існування світу в тому чи іншому масштабі, і що природа їх ідеалізму знаходиться під сильним впливом того, що вони щойно вивчили у школі. У коледжі ідеалізм часто формується виходячи з останніх актуальних подій – чи то Дарфурський міжетнічний конфлікт у Судані, чи СНІД в Африці. І багато дітей засмучуються через необхідність участі в реалізації проектів подібної (нав'язаної) тематики, які потрібні їм під час вступу в коледж. Вейсборд називає ці проекти "свого роду громадськими "олімпіадами", де учні змагаються між собою за складання профайла, який був би набагато кращим, ніж в інших".

Діти розвивають своє бачення мети вже в початковій школі або в юному дорослому житті. І хоча ви не можете примусити дитину знайти свою мету, але можете спрямувати її до неї. У сучасному світі без об'єднуючих рухів, боротьба це за громадянські права чи Друга світова війна, часто важко знайти щось, чим можна захопитись по-справжньому. Навіть ситуація з робочими місцями зараз дуже неоднозначна – діти не вливаються в сімейний бізнес, – відкладаються шлюби, ідея родини стає ще більш невловимою.

"Саме через те, що все так складно, дуже важливо, щоб дитина виробила хороший внутрішній компас, – каже Деймон. – Діти, які його не мають, дійсно лише безпорадно борсаються, тому що в житті немає нічого готового, до чого можна просто підійти і взяти його".

Тож як ви можете допомогти своїй дитині знайти мету? Ось кілька рекомендацій, які посприяють цьому почину.

Моделюйте це в родині

"Потужне бачення мети розвивається тоді, коли ти перебуваєш у родині, яка живе й дихає ідеалізмом і метою", – каже Вейсборд. За обіднім столом, при поході в церкву чи під час волонтерської діяльності розповідайте дітям про свою роботу й цілі, розповідайте про те, чому для вас це важливо і що це означає для вас.

Заохочуйте їхні інтереси

Дізнайтесь у ваших дітей, чим вони цікавляться, чим захоплюються, й допоможіть слідувати цим інтересам, навіть якщо це зовсім не те, що ви собі уявляли або хотіли би бачити. По дорозі остерігайтесь "олімпіад", допоможіть вашим дітям знайти такі види діяльності, які дозволять їм домогтись реальних змін, навіть якщо це виявиться підходящим есе для коледжу.

Зрозумійте, що вони, швидше за все, за вами не підуть

"Більшість дітей, які мають чітке уявлення про цілі, не отримали його у своїх батьків, – каже Деймон, – але думка батьків має вирішальне значення в підтримці й мотивуванні на пошук мети".

Будьте наполегливими

Якщо ваша дитина не цілеспрямована й нічим не зацікавлена, хоча розмовляти з дітьми іноді важко – якщо ви станете тиснути на них для отримання додаткової інформації, вони можуть закритися. Проте Деймон рекомендує продовжувати делікатно натискати на них, і, рано чи пізно, вони відгукнуться. Зволікання – це не проблема. Кожному, щоби зрозуміти себе в такі моменти, потрібно більше часу.

"Батькам доводиться довго очікувати, – каже Деймон. – Будьте терплячими й наполегливими і продовжуйте пропонувати знову і знову, і з часом діти зможуть зробити свій вибір"


Давайте подумаємо! Як навчити дитину критично мислити

Дозволяємо себе обдурити; не завжди можемо відрізнити хорошу людину від поганої; стаємо жертвами шахраїв, одружуємося з недостойними; робимо непродумані покупки, повіривши недобросовісній рекламі чи спритному продавцеві, голосуємо за політика, який потім нас розчаровує; дозволяємо втягти себе в сумнівні оборудки; втрачаємо гроші, повіривши державі, банку або пройдисвіту; завдаємо шкоди своєму здоров’ю, піддавшись пристрасті до шкідливих продуктів, алкоголю, тютюну...

У тому, щоб ми не думали, зацікавлені шахраї всіх гатунків; представники тоталітарних сект і кримінальних структур; бізнесмени, політики і держава загалом. Будь-якій державі (не тільки нашій) зовсім не потрібні свідомі громадяни, спроможні тверезо оцінити дії того чи іншого президента, уряду, депутата, політика.

І було б не так страшно, якби це стосувалося тільки нашого життя. Все набагато драматичніше, коли йдеться про наших дітей. Такий-сякий життєвий досвід уже є певним захистом від непоправних вчинків. А молодь з її бажанням довести свою самостійність, дорослість, незалежність від батьків та їхньої думки — це справжня впольована дичина для армії шахраїв, пройдисвітів і злочинців. Саме тоді, коли наші діти найбільш уразливі, вони найменш готові дослухатися поради чи думки своїх батьків. І хоч головою об стінку бийся, влаштовуй які завгодно скандали, у відповідь скоріш за все почуєш банальне: «Мамо/тату, ти нічого не розумієш». Що ж робити, невже все так фатально?

Хто навчить цього наших дітей?

У своїй книжці „Психологія критичного мислення“ відомий американський психолог Дайана Халперн розглядає критичне мислення як інструмент для набуття знань. Таке мислення передбачає застосування безлічі конкретних інструментів, методів і технік, яких цілком можна навчитися.

Критично мисляча людина завжди має свою позицію, може переконливо аргументувати свою думку. Добре знає значення слів, уміє сформулювати свої думки й відстоювати свої погляди в дискусії. Вміє слухати й чути співрозмовника, логічно міркувати й робити правильні умовиводи; перевіряти гіпотези, аналізувати аргументацію опонента, свої й чужі помилки, робити на їхній основі правильні висновки. Така людина розуміє закон імовірності, вміє ухвалювати обдумані, зважені, розумні рішення, оцінювати бажані й небажані наслідки певних дій. Вона здатна чітко ставити завдання, планувати свою діяльність, демонструвати гнучкість розуму і готовність до сприйняття нових ідей.

Критично мисляча людина постійно опановує нові знання, перебуваючи в безперервному пошуку істини. Збирає важливу інформацію, осмислює, аналізує й систематизує її. На основі отриманої інформації шляхом логічних умовиводів приходить до важливих і надійних знань про світ. Уміє пов’язати з власним досвідом і творчо застосувати нові знання в різноманітних сферах практичної діяльності, у громадському й повсякденному житті. Чудово орієнтується в інформаційних потоках, використовує книжки й Інтернет як інструмент самоосвіти. Ставить собі й іншим запитання, на які все життя шукає відповіді, розвивається і самовдосконалюється.

Уміння критично мислити потрібне людині, щоб:

  • усвідомлено сприймати навколишню дійсність;
  • учитися відрізняти добро від зла;
  • уміти сумніватися;
  • не створити собі кумира;
  • не стати об’єктом маніпуляцій і сліпим знаряддям у чиїхось руках;
  • самому не бути безсовісним маніпулятором;
  • якомога рідше виступати в ролі ошуканого, дурника, лоха, біомаси, частини натовпу;
  • не бути втягнутим у сумнівні групи (компанії, організації, структури, об’єднання, секти тощо), що загрожують втратою репутації, самоповаги, добробуту, сім’ї, свободи й навіть життя;
  • перебуваючи в полоні кохання, зробити, проте, свідомий вибір партнера;
  • не стати жертвою шахраїв від політики, релігії чи криміналітету; віруючи в Бога, не бути сліпим фанатиком;
  • уміти відрізнити істинного пастиря душ людських від воцерковленого політика, попа-бізнесмена або просто чиновника від церкви;
  • бути солдатом, вірним своїй Батьківщині, але ніколи не стати воєнним злочинцем;
  • не бути підвладним соціально небезпечним стереотипам і упередженням;
  • думати власною головою, вміти ставити й вирішувати найскладніші життєві питання;
  • мати власну думку, вміти її формулювати, аргументувати, обговорювати з іншими людьми, поглиблювати, а можливо, й змінювати;
  • учитися не тільки на своїх помилках, а й на помилках інших;
  • уміти прогнозувати наслідки своїх вчинків;
  • тверезо оцінювати свої слабкі й сильні риси;
  • розвиватися, самовдосконалюватися, ставати кращим, добрішим, великодушнішим;
  • усе життя пізнавати істину, усвідомлюючи, що це процес безконечний;
  • знайти прекрасне й захопливе хобі на все життя — ДУМАТИ!

А що нам під силу?

Важко визначити, наскільки ефективно всього цього навчають наших дітей у школах і вишах. Але багато що й нам під силу. Що ж до маленьких дітей, то особливу увагу слід приділяти розвиваючим іграм, головоломкам, задачам на логіку. Крім цього, розмовляйте з маленькими дітьми про те, що добре й що погано; чи правильно вчинив герой казки, фільму або хтось зі знайомих. Не осуджуйте людей, а просто обговорюйте конкретні вчинки і їхні наслідки. Привчайте дітей прогнозувати результати своїх дій. Прищеплюйте їм уміння розпізнавати наміри навколишніх (зокрема й погані). При цьому важливо прищепити обережність, але не боягузливість; здоровий скептицизм, але не цинізм; уміння критично мислити, але не критиканствувати. Це нелегко, але водночас дуже цікаво — разом із дітьми міркувати, аналізувати, робити висновки...

Не менш важливо розмовляти про різні життєві історії й зі старшими дітьми. Корисно також обговорювати книжки і фільми, а саме — наскільки правдиво вони віддзеркалюють життя. Це не тільки готуватиме дітей до дорослого життя, а й допоможе сформувати з ними теплі довірчі стосунки. Але для цього важливо самим дружити зі здоровим глуздом, критично осмислювати навколишню дійсність.

Навчити дітей можна тільки того, що вміємо самі

Один з важливих аспектів критичного мислення — вміння протистояти маніпуляціям. У цьому зв’язку — буквально кілька порад.

Нічого не приймайте на віру. Завжди намагайтеся зрозуміти, в чому саме вас хочуть переконати. Любіть людей, вірте їм, але не довіряйте нікому, якщо це пов’язано з грішми, документами, долею вашої сім’ї.

Ніколи не ухвалюйте поспішних, непродуманих рішень, одразу кажіть тверде „ні“, якщо на вас тиснуть. Якщо у вас висока сугестивність, просто не йдіть на контакт із незнайомими людьми, всілякими розповсюджувачами тощо. Прислухайтеся до тих, хто хоче вас застерегти від необачного кроку.

Цікавтеся іншими людьми, їхнім внутрішнім світом, долями й повсякденним життям. Старших розпитуйте про пережите. Але й у цьому разі не приймайте на віру все, що вам розповідають. Багато хто схильний прикрашати, фантазувати, подавати минулі події у світлі нинішніх соціально-політичних реалій. Завжди перевіряйте почуте, розпитуючи інших, читаючи книжки, переглядаючи документальні фільми. Навчіться порівнювати інформацію, подану ЗМІ, із власним життям, із тим, що ви бачите і чуєте від інших людей.

Процес пізнання істини безконечний. Думайте, слухайте, запам’ятовуйте, порівнюйте — і згодом у вас почне вимальовуватися достатньо об’єктивна картина навколишнього світу, нашого минулого і сьогодення.

Якщо ви так житимете самі, то легко навчите такого способу мислення й своїх дітей. Пам’ятайте, для підлітка навички критичного мислення життєво потрібні, щоб вижити в непростому дорослому світі, повному підступних пасток і професійних «ловців душ».

Чи дає все це гарантію того, що людина ніколи не обманеться і не стане об’єктом маніпуляцій? Звісно, ні. Це було б занадто просто. Саме про це каже народна мудрість. Трапляється, що й на мудрому чорт катається. Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається. Любов зла... Від помилок не застрахований ніхто й ніколи. Ми раді обманюватися, охоче заплющуємо очі на неприємне, нам хочеться вірити хоч у щось і хоч комусь. Та річ у тому — якою мірою. Ніхто не застрахований від помилок, але не можна, щоб помилкою стало все життя. А саме це може статися, якщо ми не вчитимемо наших дітей жити осмислено і з відкритими очима. І якщо самі не навчатимемося цього протягом усього свого життя. (Марія Кириленко)


Сімейне виховання: проблема батьків та дітей

Рекомендаційний список літератури для батьків і вчителів

Великого значення набувають сьогодні сімейне виховання та родинна педагогіка. Поданий нижче список дасть можливість батькам, вчителям, вихо­вателям, всім тим, хто поруч з дитиною, допомогти їй здобути перші знання, формувати свою осо­бистість.

 

1.      Беженова М. Веселая математика /Худож. З.Гринько. — Донецк: Сталкер, 2002.— 316 с.: ил.— (Скоро в школу).

2.      Вивчаємо природу рідного краю: Знай, люби, бережи /Уклад. В.Федієнко; Худож. І.Начинова.-X.: Торсінг, 2001. — 24 с.: ілюстр.

3.      Волшебньїй праздник /Пер. с англ. АЛевинзон. — М.: Росмзн, 2000. — 96 с.: ил. — (Вместе с мамой,. вместе с папой).

4.      Вчимо англійську без проблем: Ігри, вірші, те- мат. слов. /Уклад. Т.Жирова, В.Федієнко; Худож. М.Гец, І.Начинова. — X.: Торсінг, 2001. — 24 с.: ілюструй (Крок до школи).

5.      Вчимось мислити без проблем: Увага, логіка, па­м'ять /Уклад. В.Федієнко, Г.Марченко, О. Худож. І.Начинова. — X.: Торсінг, 2001. — 24 с.: ілюстр. — (Крок до школи).

6.      Голота Л., Карпенко В. Я вчу абетку. Я вчусь читати. Я читаю: Кн. для батьків і дітей /Худож. Л.Пономар. — К.: Просвіта, 2001. — 119 с.: ілюстр.

7.      Дмитренко А. Психологія сімейного виховання /Дмитренко А., Мамазинська П., Тарновська О. — Чернівці: Прут, 2001. — 208 с.: ілюстр.

8.      Загадки з математики для малят /Упоряд. О.Яловська, — 2-е вид. — К.: Редакція часопису «На­родознавство», 2001. — 79 с.

9.      Калинина И. English 1: Учеб. пособие для детей и родителей: Первая ступень обучения. — Севасто­поль: ЧП Новиков, 2002. - 46 с.

10.  Калинина И. English 2: Учеб. пособие для детей и родителей: Вторая ступень обучения. — Севасто­поль: ЧП Новиков, 2002. — 46 с.

11.  Коляда М. Настольная книга для заботливьгх ро­дителей. — Донецк: БАО, 2000. — 446 с. — ил. — (Помоги себе сам).

12.  Ліщук В. Материнська школа: Говорити і читати одночасно /Худож. О.Щіхова. — Кам'янець-По- дільський: Абетка-НОВА, 2002. — 103 с.: ілюстр.

13.  Ми готуємось до школи без проблем: Читання. Письмо. Математика. Логіка /Худож. І.Начинова, М.Гец, Є.Житник. — X.: Школа: Торнадо, 2002. — 112 с.: ілюстр. — (Крок до школи).

14.  Психологічна допомога батькам /Упоряд. О.Глав- ник. Ш К.: Шкільний світ, 2002. — 112 с. — (Психо­лог. Бібліотека).

15.  Харченко А. Підготовка дітей до школи: Прогр.та метод, рек. навч. та виховання дітей, не охопле­них суспільн. дошк. вихованням. — Кам'янець-По- дільський: Абетка-НОВА, 2002. — 108 с. — (До­шкільна освіта).

16.  Щербань П. Національне виховання в сім'ї: Для батьків, учителів, вихователів. — К: Культурологіч­не ПП «Боривітер», 2000. — 258 с.: портр.

17. Энциклопедия для родителей первоклассника /Сост. Е.Бельш, КБелая; Худож. Е.Папенина. — М: АСТ, 2000. Ж 484 с.: ил

І.В. Матназарова